ЧУДЕСА ВІБРАЦІЇ НА СТЕРНІ

Автор — Матіас Мумме, журнал Traction. Адаптував Василь Кравченко

На обробітку стерні наразі домінують компактні дискові борони. Але на деяких ґрунтах диски швидко зношуються або просто не можуть якісно працювати. В такій ситуації можуть прийти на допомогу борони або культиватори з пружинними стійками.

Останні 15 років класичній пружинній лапі приділяли небагато уваги. Основною причиною цього стала тріумфальна хода компактної дискової борони, яка стала такою собі «модною штучкою». На обробітку стерні компактній дисковій бороні майже вдалося витіснити класичний лаповий дворядник. Але якщо мова йде про механічну боротьбу з бур’янами, то тут краще все-таки підходять лапові культиватори, ніж компактні дискові борони. Зараз ця тема особливо цікава європейцям, яким можуть заборонити використовувати гліфосат і боротьба з бур’янами стане особливо актуальною.

В такій ситуації потроху збільшується значення борін та стерньових культиваторів із пружинними стійками. Вони працюють, залежно від висоти рами й товщини стійок, на глибині 10−22 см і можуть бути альтернативою компактній дисковій бороні або доповнювати її.

Розпушування та аерація

За яких умов слід змінити диски на пружинні лапи? Проаналізуймо:
– принципом роботи компактної дискової борони є різання, яке сприяє розповсюдженню бур’янів;
– під час роботи на в’язких ґрунтах в умовах підвищеної вологості диски можуть забиватися землею;
– якщо ґрунт вологий, то компактні дискові борони можуть залишати після себе ущільнені зони;
– чим важчий і чим вологіший ґрунт, тим гірше розпушуватиме його компактна дискова борона.

На противагу цьому пружинні лапи завдяки їхній постійній вібрації розпушують ґрунт дуже добре. Це через те, що вони працюють у ґрунті не з постійною швидкістю, як культиватори з нерухомими лапами. Через опір, створений ґрунтом, пружинні лапи відхиляються назад доти, доки сила пружності в металі не подолає цей опір, і тоді стійка вже з підвищеним зусиллям переміщується вперед. Побудована таким чином дія робочого органу розбиває грудки землі на дрібні частини. Одночасно також відбувається перемішування маленьких і великих грудочок землі, причому останні завдяки своїй вазі летять далі й через це, як правило, залишаються лежати на поверхні. Дрібні часточки ґрунту опиняються під великими й між ними. У результаті з’являється захищена від ерозії поверхня ґрунту.

Прямокутний профіль чи пластинчаста пружина  

Коли ми говоримо про пружинні стійки, то маємо, як правило, на увазі класичну S-подібну стійку. Якщо у важких культиваторах для глибокого розпушування (як, наприклад, перше покоління Amazone Centaur) така стійка має квадратний профіль, то в боронах та стерньових культиваторах використовують переважно пластинчасті пружинні профілі. В нижній частині стійки вони можуть мати трикутну або заокруглену v-подібну форму. Це зроблено для того, щоб досягти більшої жорсткості при вигині, оскільки основна вібрація відбувається у верхній частині стійки.

Класична схема має такий вигляд: спочатку головка стійки переходить над балкою у напрямку руху машини, далі вона вигинається більш ніж на 180 градусів назад і вниз, а потім знов через вертикаль вирівнюється в попередньому напрямку.

Альтернатива: культиватори з пружинними стійками можуть працювати на максимальній глибині 15-25 см, як і більшість компактних дискових борін.

Режим роботи стійок: завдяки вигину настає такий момент, коли стійка при зворотному русі розбиває грудки землі, як молоток. фото: vaderstad.com
Режим роботи стійок: завдяки вигину настає такий момент, коли стійка при зворотному русі розбиває грудки землі, як молоток. фото: vaderstad.com
Класична будова з механізмом приєднання до балки (А) та пружинною головкою (В), далі перехід від головки до підсиленої за допомогою вигину частини стійки (С) і нерухомого закінчення стійки із закріпленим робочим органом (D). Фото: vaderstad.com
Класична будова з механізмом приєднання до балки (А) та пружинною головкою (В), далі перехід від головки до підсиленої за допомогою вигину частини стійки (С) і нерухомого закінчення стійки із закріпленим робочим органом (D). Фото: vaderstad.com
Пружинні лапи можуть працювати залежно від розміру на глибині до 10 см у борін, до 15-20 см у стерньових культиваторів і до 25-30 см у важких культиваторів. Фото: vaderstad.com
Пружинні лапи можуть працювати залежно від розміру на глибині до 10 см у борін, до 15-20 см у стерньових культиваторів і до 25-30 см у важких культиваторів. Фото: vaderstad.com

Для того, щоб збільшити напругу в стійці при вигині, можна збільшити поперечний переріз профілю в головці стійки. Так, наприклад, у культиваторі Kvernerland Turbo або Köckerling Vario головка і безпосередньо сама стійка представляють собою дві окремі частини, з’єднані за допомогою болтів. Також деякі виробники використовують додаткові підпружини, які встановлюють у головці стійки, підсилюючи пружинну стійку як окремий елемент. Чим товстіша головка, тим більшої робочої глибини можна досягти.

В культиваторі Kvernerland Turbo головка стійки і безпосередньо сама стійка з’єднуються за допомогою болтів. фото: kverneland.com
В культиваторі Kvernerland Turbo головка стійки і безпосередньо сама стійка з’єднуються за допомогою болтів. фото: kverneland.com

Більше інформації читайте в журналі “МеханікPro” № 7, серпень 2018. Або зверніться до нас за телефоном +38 (067) 236 79 48 або адресою mehpro.magazine@gmail.com, щоб отримати журнал безкоштовно.

Замовити підписку

Будь ласка, вкажіть свої дані і ми зв'яжемося з вами

Website (required)

Вкажіть номер телефону і ми вам передзвонимо

Website (required)

Відділ підписки:

Тел.: +38 (067) 236 79 48