КОНТРОЛЬ ВИТРАТ ПАЛИВА ЗА ДОПОМОГОЮ GPS-ОБЛАДНАННЯ

Микола Пилипенко

Різновиди датчиків контролю палива

Датчики поділяються в першу чергу на датчики рівня палива (ДРП, більш відомі як ДУТ) та на лічильники палива (“проточні”). При цьому останні мають сертифікати засобів вимірювальної техніки. В свою чергу ДРП умовно поділимо за принципом вимірювання на ємнісні, поплавкові та ультразвукові. Кожний вид датчиків має свої переваги та недоліки, тому їх використання в першу чергу залежить від об’єктів, на які їх встановлюють.

Ємнісні ДРП мають вигляд трубки, зануреної в бак чи бочку зверху, що дозволяє контролювати рівень з похибкою в межах 5%. Похибка залежить від кута нахилу транспортного засобу, температури та марки палива. Це якщо тарування бака виконано добре, і протягом останнього року. Зазвичай датчиками палива контролюють тільки дизельне паливо — мабуть, тому, що самозаймання його парів відбувається під дією високої температури попередньо стисненого повітря, а бензинові пари спалахують від іскри в навколишньому середовищі, тобто з причини вибухонебезпеки. Порівняно з ємнісними датчиками, поплавкові менш залежні від виду пального, але мають дискретну шкалу вимірювання, тобто використовують принцип реостата. Через це поплавкові частіше займають місце в стаціонарних об’єктах, а ємнісні — в рухомих. Менш популярні, але більш перспективні ультразвукові датчики, зовні схожі на стетофонендоскоп, яким лікарі прослуховують легені. Такі датчики не потребують врізки в бак, однак, на відміну від інших ДРП, розташовуються під баком, що є їхньою “ахіллесовою п’ятою”. Ними можна конролювати заправки та приблизні витрати пального, а при певному досвіді виявляти його крадіжки (зливи).

Датчик BI FL Sensor призначений для безперервного вимірювання рівня палива в стаціонарних резервуарах або баках рухомих об’єктів та передачі інформації на GPS-трекер. Компанія Bitrek.

Інший вид датчиків, які принципово відрізняються від ДРП, — “проточні” лічильники. Вони схожі на звичайні лічильники води, але, на відміну від них, можуть бути без цифрового табло, а зчитування інформації відбувається за допомогою геркона. Їх встановлюють у паливну систему шляхом розрізання (або роз’єднання) патрубків, по яких паливо подається до двигуна, і таким чином можна контролювати кількість палива, яке пройшло через них. Як правило, використовують схеми підключення, коли “зворотка” закільцьовується, що дає можливість враховувати тільки те паливо, яке потрапило до дизельного двигуна. Утім, при цьому й досі невідомо, як у такому разі враховувати пальне, витрачене через “пічку”, яке проходить по параллельному контуру. Але в дизельних двигунах, де використовується система Common Rail, рекомендують встановлювати тільки диференційні лічильники, які враховують прямий та зворотний потоки палива, що значно здорожує даний вид контролю. Також необхідно звернути увагу на те, що пальне в прямому потоці має температуру, близьку до температури навколишнього середовища, — наприклад, 20оС, а в зворотному — не менше 70оС. Також іще бажано для його заспокоєння використовувати систему деаерації, яка не завжди може ефективно його вирівняти. В результаті ми отримаємо складну систему контролю, на результат вимірювання якої впливає багато чинників, а її вихід з ладу може призводити до простоїв техніки.

Датчик Epsilon ES, призначений для вимірювання рівня в паливних баках транспортних засобів і стаціонарних паливних сховищ. Компанія RCS.

Звісно, можна ще контролювати, отримуючи інформацію з CAN-шини, але це не фактичні дані, а розраховані бортовим комп’ютером за формулою, де береться до уваги швидкість, оберти двигуна, поправкові коефіцієнти та інше. Ці значення більш-менш збігаються в перший рік використання техніки, але можуть не відображати повної інформації — наприклад, рівень палива в баку в верхніх та нижніх його шарах.

Ультразвуковий датчик SIGMA призначений для вимірювання рівня зрідженого пропан-бутану в баках транспортних засобів. Кріпиться до днища бака і не має безпосереднього контакту з рідиною. Пристрій дозволяє вимірювати рівень також інших рідин. Компанія RCS.

 

Види зливів

Почнемо знову ж із класифікації. Зливи поділяються на ті, що “з бака”, та ті, що “зі зворотки”. Класичний злив з бака виглядає дуже просто: техніку зупиняють, а через кілька хвилин відбувається спад рівня пального в баку чи баках (наприклад, на 40 л за 3 хвилини); після невеличкої ще стоянки (припустімо, 2 хвилини) знову починається її рух.

Неважко уявити, що відбувається в цей час біля бака. Як правило, місця зливів розташовані біля лісопосадок, на дорогах біля табличок “куплю ДП” або на автобазах. Зазвичай час вибирається під кінець робочої зміни, тому що так легше вираховувати залишки в баку. При цьому кількість залежить від розміру бака та, як правило, дискретна стандартним каністрам і становить від 5 до 150 л. Наприклад, із вантажних автомобілів, де бак близько 220 л, це може бути 20 або 40 л, а з великої техніки з баком до тонни, — і всі 100 л. Тобто приблизний об’єм зливів — близько 10% від об’єму бака. Швидкість зливу може бути від 30 секунд до 5 хвилин — залежно від того, викачують звичайним шлангом чи насосом, а також зливають із горловини чи з відстійника. Щоб злити, необхідно порушити певні умови виконання технологічних операцій або втрутитися в роботу спідометра, щоб не перевищити норми витрат. А після встановлення ДРП об’єми зливів зменшуються до 10 л. Вони відбуваються частіше, та сумарний їх об’єм все ж таки зменшується. Чи є мінімальна межа виявлення зливу? Так, вона становить близько 20 л і пов’язана з особливістю заспокоєння палива після зупинки, тому що хвилювання в баку зупиняється через хвилину, в результаті чого показники рівня палива зменшуються. Також на неї впливає матеріал, з якого виготовлено бак, — метал чи пластмаса. В останнього більша похибка. А при зливі з техніки, яка має два баки, час заспокоєння палива збільшується, бо ще ж додається перетікання між баками. Саме з цим і пов’язаний той факт, що ймовірність визначення зливу менше 20 л дуже невелика. Також велику роль відіграє креативність: скажімо, зливають у момент, коли техніка навмисно потрапляє в ямку, або при розвороті зі зміною кута нахилу.

Зливи зі “зворотки” складніші, відбуваються значно довше (наприклад, 30 хвилин) та потребують врізки в патрубки паливної системи. При цьому об’єми зливів незначні: від 1 до 20 л. На графіку рівня палива їх можна помітити по зміні кута нахилу, притиснувши звичайну лінійку до монітора комп’ютера. Найбільш уразлива до таких зливів вітчизняна техніка, бо при врізанні в імпортну є ймовірність її виходу з ладу. Слід зазначити, що зливи зі «зворотки», як правило, відбуваються під час руху, коли працює двигун, а зливи з бака — у момент стоянки з горловини, відстійника чи відірваного від бака патрубка.

Останнім часом, у зв’язку з розповсюдженням ДРП, зливи стають більше схожі на недоливи. Паливо в бак не доливають до горловини, що не фіксується ДРП, накопичують у бочці паливозаправника (бочка, наприклад 5 т), залишки з якого не обліковують. Тому для контролю палива в бочці в неї теж ставлять спеціальні ДРП з підвищеним рівнем іскрозахисту. Там теж є свої норми зливів, які можуть становити від 40 до 1000 л. Контроль рівня палива в бочці ще унеможливлює вивіз необлікованого палива з АЗС.

На імпортній техніці зазвичай є штатні системи моніторингу, які показують витрати палива. Це значення є середнім, приміром, за годину, що не дає можливості визначити час, місце та об’єм зливу, але може бути враховано як додатковий доказ. В такому разі слід порівняти графік у момент імовірного зливу з графіком, коли виконувалися схожі роботи.

Причини, які спонукають до зливів, теж можна класифікувати: або це потреба в додатковому заробітку, або вимушені, тобто організовані певною групою людей. Перші усуваються покращенням умов праці — скажімо, бонуси в кінці року. А другі — тільки незалежними, кваліфікованими та своєчасно проведеними службовими перевірками.

Диспетчерська та службова перевірка

Дані, отримані з GPS, можуть бути некоректні. Це пов’язано зазвичай зі збоями супутникового сигналу — наприклад, трекер за секунду перемістився на сотні кілометрів. Менш імовірна помилка може статися з ДРП, коли, скажімо, тимчасово відключається “маса” на автомобілі. Також і лічильник під впливом зовнішніх факторів може видати неймовірно велику кількість імпульсів за секунду. Тому однозначно потрібен фахівець, який має як певні навички роботи з GPS-обладнанням, так і досвід, що дозволяє йому більш коректно налаштувати датчики та відрізнити збої в механізмі від втручання ззовні. Зазвичай рано чи пізно керівництво вирішує створити диспетчерську службу, в обов’язки якої входить стеження за переміщенням техніки, порівняння фактичних витрат із даними, отриманими із GPS-обладнання, та організація його безперервної роботи, участь у службових перевірках та надання консультацій. Як правило, робота диспетчерів позмінна, а на одного диспетчера припадає близько 50 одиниць техніки. У разі впровадження автоматичних функцій, які дозволяють виявляти розбіжності, один диспетчер може моніторити значно більше техніки. Приміром, якщо програма аналізує поведінку всіх значень ДРП та порівнює їх із типовими шаблонами, то диспетчер одержує інформацію тільки про те, на що слід звернути увагу. Це істотно збільшує ефективність праці диспетчерів.

Далі детальніше про дії служби безпеки при виявленні зливів.

При отриманні від диспетчера GPS інформації про злив необхідно переконатися, що ДРП працює коректно, переглянувши ретельно всі повідомлення в період зливу, а також за декілька днів до та після нього. Потім виїхати на місце зливу з метою пошуку додаткової інформації: наприклад, плями від солярки, сліди легкового автомобіля чи підозрілі стежки. Знаючи час зливу, можна знайти свідків. Бажано ще оглянути саму техніку, особливо при підозрі на злив зі «зворотки”. Але якщо сумнівів у зливі нема, то після порівняння витрат пального з нормою на виконання даної роботи ініціювати офіційну службову перевірку відповідно до правил, що діють у компанії. Обов’язково в присутності свідків провести контрольний злив. Якщо похибка злитого в мірник палива в межах типової, то директор, після отримання пояснень від водія, приймає виважене управлінське рішення.

Важливо також на підприємстві, після встановлення GPS-обладнання, видати наказ про особливості його використання, в якому вказати відповідальність співробітників, а також додати до їхніх обов’язків необхідні завдання. Наприклад, інженер повинен переконатися в справності GPS-обладнання перед початком використання техніки, диспетчер у разі підозри на злив має поштою проінформувати службу безпеки, обліковець — щоденно порівнювати фактичний пробіг із даними, отриманими з GPS-системи, тощо.

Відомими брендами трекерів та ДРП в Україні, є RCS та Bitrek, лічильники VZO та Технотон, а резервуари — Petroline.

Упровадження GPS-системи завжди сприймається непросто співробітниками компанії, тому варто приділити увагу не тільки технічній стороні, а ще й організаційним методам. Система працюватиме тільки в комплексі, де матимуть місце такі фактори: надійне обладнання, конкурентні умови праці та винагорода за лояльне ставлення до роботи. В результаті можна як отримати значну економію, так і збільшити обсяги виконаних робіт на одних і тих самих ресурсах. При цьому віддача від купівлі обладнання буде помітна вже через пів року. Також покращиться ставлення до новинки працівників, але за умови кращого ставлення і до них самих.

На закінчення хочеться побажати, щоб у нашій країні люди були настільки мотивовані роботою, що використання GPS-обладнання стане марною витратою грошей.

Замовити підписку

Будь ласка, вкажіть свої дані і ми зв'яжемося з вами

Website (required)

Вкажіть номер телефону і ми вам передзвонимо

Website (required)

Відділ підписки:

Тел.: +38 (067) 236 79 48