ДЕНИС СЕРГІЄНКО: ПРО ПЕРШІ КРОКИ В РОСЛИННИЦТВІ, ВЛАСНУ ТЕХНОЛОГІЮ ВИРОЩУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ

Катерина Шевченко

Ні для кого не секрет, що аграрний бізнес в Україні зазнає великих змін через клімат, законодавство і перенасичення світового ринку. Про те, над чим слід замислюватися українському фермерові вже сьогодні, розповідає заступник директора ТОВ «Лебідь-Агро» Денис Сергієнко.

ТОВ «Лебідь-Агро» є невеликим сімейним господарством на Рівненщині, яке показує вдалий приклад того, як зробити перші кроки в рослинництві, як знайти свою оптимальну технологію та як вирощувати традиційні й нішові культури.

Денисе, що стало поштовхом для роботи в рослинництві й якими були першочергові плани?
− Перші кроки в рослинництві ми зробили не так і давно. А саме — 2005 року. На той час був певний запит місцевого населення, яке мало землю, проте не хотіло співпрацювати з агрохолдингами. Так ми взяли в оренду перші 50 га землі. Через рік розширилися до 250 га, потім до 850 і зараз в обробітку практично 1200 га.

Щороку нарощення земель відбувалося через дедалі більше залучення людей і співпрацю з іншими фермерами.

− Які культури переважно вирощуєте?
− Основною культурою є кукурудза (40−50 % посівних площ), за нею йде соя (20−10%) і соняшник (10−15%). Озимі пшениця та ячмінь становлять близько 10% і вирощуються переважно для пайовиків, оскільки вважаємо їх нетоварними культурами.

Останні два роки практикували вирощування нуту, але повертатися до нього більше не плануємо. Нут є нішовою культурою, яка потребує ринку. На жаль, в Україні його для цієї культури практично нема, тому нут при вирощуванні має суто експортну позицію. А враховуючи той факт, що Індія прикрила свій ринок, то й кінцевого споживача ми частково втратили, а відповідно і падіння ціни майже у 50%.

Та все ж вирощування нішових культур ми не плануємо припиняти і вже наступного року хочемо спробувати дещо нове.

З подальшими кроками, чи сформувався орієнтир на технологію вирощування продукції рослинництва і чи брали до уваги досвід інших країн?
− Я досить багато подорожував світом, бачив і європейський досвід господарювання, і американський. Для себе одразу відзначив, що європейський підхід — не для нас. Українські сільськогосподарські підприємства є великотоварними, тоді як у Європі це переважно дрібні фермери, які багато в чому залежать від урядових дотацій, що можуть сягати від 50 до 600 євро на гектар, залежно від класу фермерування. І це лише прямі дотації, без урахування додаткових програм.

Більше інформації читайте в журналі “МеханікPro” № 9, грудень 2018. Або зверніться до нас за телефоном +38 (067) 236 79 48 або адресою mehpro.magazine@gmail.com, щоб отримати журнал безкоштовно.